Гадючник вязолистий - лабазник вязолистный в справочнике растений цветов и лекарственных трав

Гадючник в'язолистий (Filipendula ulmaria);
спірея в'язолиста, таволга в'я­золиста, борошень; лабазник вязолистный

Багаторічна трав'яниста рослина родини розових. Має повзуче дерев'янисте   кореневище без бульб. Стебло 50—200 см зав­вишки, прямостояче, нерозгалужене, облистнене. Листки пере­ривчасто-перисті; бокові листочки (2—5 пар) широкояйцевидні, надрізано пилчасті, зісподу білоповстисті. Квітки дрібні, дво­статеві, правильні, 5-пелюсткові (рідко 6-пелюсткові), жовтаво-білі, запашні, в густому волотис­тому суцвітті. Пелюстки — з дов­гим нігтиком. Плід — листянка. Цвіте у червні — липні.

Поширення. Росте по всій тери­торії України (на півдні трапля­ється рідше) на вологих луках, бе­регах річок і болотах, у заболо­чених лісах.

Заготівля і зберігання. Викори­стовують траву, зібрану під час цвітіння рослини і кореневища з коренями, які заготовляють восени (вересень—жовтень) або рано навесні (квітень). Викопані кореневища і корені миють хо­лодною водою, розрізають на кус­ки (10—15 см) і сушать під наме­том або на горищі. Строк при­датності — 3 роки. Аптеки сиро­вину не відпускають.

Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад. Трава містить ду­бильні речовини, барвники, са­ліцилову та аскорбінову кислоти, глікозиди гаультерин і спіреїн. У всіх частинах рослини є мети­лово-саліцилова ефірна олія.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Рослина має пото­гінні, сечогінні, протизапальні, анальгетичні та протиревматичні властивості. Внутрішньо у вигляді настоїв чи відварів трави або ко­ріння (коріння активніше за дією) Гадючника в’язолистого використовують як потогін­ний засіб при грипі й підвищеній температурі, подагрі, ревма­тизмі, істеричних припадках, сильних болях у шлунку і кишках, що супроводяться запаленнями, при геморої, як сечогінний засіб при хворобах сечового міхура і нирок та як загальнозміцнюючий засіб при катарі верхніх дихаль­них шляхів. Ефективним є вжи­вання препаратів Гадючника в’язолистого всередину і при лікуванні захворювань шкі­ри. Настій трави, крім того, іноді використовують при головному болі, задишці, серцевих хворобах, діареї, дизентерії та як проти­глисний засіб. Зовнішньо препа­рати Гадючника в’язолистого (сік, відвари, мазі) вико­ристовують при лікуванні ран, виразок і фурункулів, при білях і укусах змій або скажених тва­рин. Для профілактичних цілей рослину використовують і в хар­чуванні: молоде листя, пагони та коріння — для заправки супів, борщів і салатів; квітки — як за­варку до чаю (суміш сухих квіток Гадючника в’язолистого і пелюсток шипшини у спів­відношенні 10:1).

Лікарські форми і застосування. Внутрішньо — настій трави (1 чайна ложка сухої подрібненої трави на склянку окропу) випити за день рів­ними порціями;

відвар (5 г сухого по­дрібненого коріння на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці 3—4 рази на день;

4 ложки суміші квіток Гадючника в’язолистого, листя муч­ниці звичайної, трави остудника голо­го, хвоща польового і споришу звичай­ного, кукурудзяних приймочок, луш­пиння квасолі, кореня бузини трав'я­нистої, березових бруньок і пелюсток волошки синьої у співвідношенні 1:1,5:1:1:1:1,5:1,5:1,5:1,5:1 з вечо­ра заливають 1 л сирої води, вранці кип'ятять 5—10 хв., напарюють 30 хв., проціджують і випивають теплим про­тягом дня за 6—7 прийомів при запаль­них процесах у сечових органах, набря­ках, поліартриті й подагрі;

6 столових ложок суміші квіток Гадючника в’язолистого, трави кропиви дводомної або кропиви жалкої і звіро­бою звичайного у співвідношенні 1:1:1 напарюють у термосі, проціджують і випивають протягом дня за 4—5 при­йомів при сильних болях у шлунку.

Зовнішньо — мазь (порошок коріння Гадючника в’язолистого і вершкове масло у співвідношен­ні 1:5 або порошок коріння Гадючника в’язолистого, вазе­лін і ланолін у співвідношенні 1:2:1 за об'ємом) для змазувань ураже­них місць при запальних дерматозах і для розтирань при ревматизмі;

суміш коріння Гадючника в’язолистого і гірчака зміїного у співвід­ношенні 1:1 готують як відвар (40 г суміші на 2 л окропу) для промивання гнійних ран, для спринцювань при білях, для клізм при проносах та для примочок до ран, виразок, фістул і фурункулів.

Приведенные сведения исключительно энциклопедические –для получения рекомендаций по применению необходимо обратится К ВРАЧУ !