Вероніка дібровна в справочнике растений цветов и лекарственных трав

Вероніка дібровна (Veronica chamaedrys);
родина Ранникових (Scrophulariaceae);
вероника дубравная

У травні та червні у світлих лісах, на вирубках, лісових галявинах, уздовж польових доріг, на присадибних ділянках з густої трави виглядають яскраво-сині очка вероніки дібровної. Колір квітки залежить від її віку: щойно розцвіла вона майже біла, потім світло-блакитна, бузкова, фіолетова. У розпалі цвітіння пелюстки яскраво-сині. Вероніка дібровна — багаторічна трав'яниста рослина з висхідним стеблом, яке опушене двома рядами м'яких волосків, 10-45 см заввишки. Листки супротивні, округлояйцеподібні, інколи довгастояйцеподібні, надрізано-тупозубчасті, вкриті сидячими волосками. Квітки зібрані у небагатоквіткові китиці, що виходять з пазух верхніх листків. Плід — коробочка. Розмножується вероніка насінням і вегетативно, швидко освоює нові площі. В Україні росте по всій території на узліссях, лісових галявинах, полях, суходільних луках, у степовій зоні.

Як і вероніку лікарську, цю рослину застосовують тільки у народній медицині. Використовують надземну частину, зібрану в період цвітіння, і коріння, яке заготовляють восени чи напровесні. Сушать, розстеливши тонким шаром, під укриттям на повітрі чи у добре вентильованому приміщенні. Зберігають готову сировину в щільно закритих банках.

Трава містить глікозиди, сапоніни, ефірну олію, органічні кислоти, вітамін С (до 230 мг%) та інші речовини.

Препарати рослини розслаблюють гладкі м'язи внутрішніх органів, стимулюють серцеву діяльність, мають протизапальні, відхаркувальні, жовчогінні, сечогінні та гіпотензивні (знижують артеріальний тиск) властивості. Застосовують вероніку дібровну майже у тих самих випадках, що й вероніку лікарську. Народні цілителі призначають відвари коренів і настої трави при цинзі, як відхаркувальний засіб при бронхітах, бронхіальній астмі, туберкульозі легень, а також при виразковій хворобі шлунка, гастритах, проносах, головному болю, у клімактеричному періоді.

Зовнішньо препарати рослини використовують для загоєння ран, а ванни з настою призначають при лікуванні екземи, корости, фурункульозу, діатезу (золотухи), різних висипань.

У Болгарії кашку з подрібненої трави прикладають до опіків і гнійних ран. У Західній Європі настої трави вероніки застосовують при хронічних захворюваннях шкіри та відсутності апетиту.

Квітуча вероніка надзвичайно гарна, добре переносить брак вологи, тому її часто використовують при створенні садових квіткових композицій. Рослина — непоганий медонос. З 1 гектара суцільних заростей бджоли збирають до 220 кг меду.

Відвар коренів. 20 г подрібненого коріння вероніки на 200 мл окропу. Нагрівають на водяній бані 15 хв., проціджують, віджимають, доводять теплою кип'яченою водою до початкового об'єму. Приймають по 1 столовій ложці

3 рази на день (жовчогінний засіб).

Чай із суміші трав вероніки дібровної та фіалки триколірної. 10 г трави вероніки дібровної і 10 г трави фіалки триколірної заварюють в 1 л окропу. Приймають по 1 склянці

4 рази на день. При застуді, шкірних захворюваннях.

Приведенные сведения исключительно энциклопедические –для получения рекомендаций по применению необходимо обратится К ВРАЧУ !