Дудник лісовий - дудник лесной в справочнике растений цветов и лекарственных трав

Дудник лісовий (Angelica sylvestris);
дудник лесной

Багаторічна трав'яниста рослина родини селерових (зонтичних). Має коротке товсте кореневище, з якого при розламуванні виді­ляється білий сік. Стебло круг­лясте, дудчасте, гладеньке, вгорі розгалужене і трохи гранчасте, 100—200 см заввишки. Листки з дуже здутими мішковидними піхвами, двічі-тричіперисторозсічені, з видовжено-яйцевидними листочками; верхні бічні ли­сточки — з широкою збігаючою основою. Квітки дрібні, правиль­ні, двостатеві, білі або блідо-рожеві, у складних щитковидних зонтиках з численними (до 30), довгими (до 18 см) борошнисто-пухнастими променями; обгортки немає або вона складається з кількох опадних листочків; об­горточки багатолисті. Плід — дво­сім'янка. Цвіте у липні — вересні.

Поширення. Дудник лісовий трап­ляється на вологих луках, у ча­гарниках, лісах, по берегах рі­чок і ставків по всій тери­торії України, крім Криму.

Заготівля і зберігання. Для виго­товлення ліків використовують кореневища разом з коренями (Radix seu rhizoma Angelicae sylvestris), які заготовляють восе­ни або рано навесні. Викопані кореневища старанно очищають від землі, миють у холодній воді, відрізують від стебла й сушать у приміщенні, яке добре провіт­рюється, на горищі, а при добрій погоді — в затінку на вільному повітрі. Зрідка заготовляють на­сіння (Fructus Angelicae sylvestris).

Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад. У траві дудника лісового є протеїн (11,5%), жир (7,4%), клітковина (19,1%), каль­цій (1,6%), фосфор (0,35%), залі­зо (23,7 мг %), нікель (0,85 мг %), мідь (1,76 мг %), марганець (4,4 мг %), титан (0,14 мг %), бор (0,55 мг %), аскорбінова кис­лота (в листі — до 1154 мг %, у стеблах — до 384 мг %, в суц­віттях— до 420 мг %). Плоди містять до 17,3% жирної олії. Хімічний склад коріння вивчено слабо, відомо лише, що в ньому є чимало ефірної олії.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Дудник лісовий ви­являє відхаркувальну, потогінну, сечогінну та вітрогінну дію. Чай або настойку з кореневищ і коре­нів п'ють при нестравленні шлун­ка, млявому відходженні й затри­манні сечі та при катарах легень. При здутті кишечника всередину вживають порошок з кореня (тричі на день на кінчику ножа). Сік з кореня рослини закапують у вухо або в дупло хворого зуба як болетамувальний засіб. Часті­ше рослину використовують у суміші з іншими лікарськими рослинами. Зовнішньо відвар ко­ріння використовують для загальнозміцнюючих ванн при не­врастенії, а настойку коріння — для натирань при подагрі, ревма­тизмі, болях у попереку тощо. Слід відзначити, що в усіх вище­зазначених випадках дудник лісо­вий виступає як замінник дягелю лікарського. До складу лікуваль­но-профілактичного харчового раціону включають салати з мо­лодих пагонів дудника.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо — 20 г подрібненого ко­ріння заварюють 1 л окропу і п'ють по 1 склянці тричі на день як чай; настойку коріння (на 1 частину сиро­вини беруть 5 частин 70%-ного спир­ту) по 20—30 крапель 3 рази на день;

відвар з коріння дудника лісового, аїру тростинового й кори дуба зви­чайного у співвідношенні 1:1 (1 сто­лова ложка суміші на 200 мл окропу) п'ють по 5 столових ложок за день при здутті кишок і коліках;

відвар з   коріння дудники і трави хвоща польового у співвідношенні 1:1 (1 сто­лова ложка суміші на 200 мл окропу) п'ють по 3 склянки за день при недостатній діяльності нирок для поси­лення сечовиділення;

25 г суміші трави полину гіркого, хвоща польового, зві­робою звичайного, золототисячника ма­лого і коріння дудника лісового (по 5 г) заливають 0,5 л червоного вина (кагору), варять 15 хвилин, додають по 2 г трави м'яти холодної і коріння валеріанилікарської, настоюють 30 хвилин і п'ють тричі на день як чай (2—4 столові ложки приготовленого від­вару на склянку окропу) при стійких проносах;

салат: яблука, корені селери і очищені від шкірки молоді пагони дудника подрібнюють на соломку, змішують, заправляють майонезом і спеціями, а зверху посипають кропом (на 60 г пагонів дудника беруть 40 г яблук, 40 г селери, 20 г майонезу, оцет, перець, сіль та кріп).

Зовнішньо — настойку коріння дуд­ника (у співвідношенні 1:5, на 70%-но­му спирті) для натирань;

відвар коріння (150 г сировини на 1 л окропу) для загальнозміцнювальної ванни (влити у ванну при температурі 36—37°);

мазь (столову ложку коріння чемериці білої і чайну ложку насіння дудника розтирають на порошок і змішують з 50 г свинячого смальцю) для нати­рань тіла проти білизняних вошей Застосування мазі потребує обереж­ності у зв'язку з отруйністю чемериці.

Приведенные сведения исключительно энциклопедические –для получения рекомендаций по применению необходимо обратится К ВРАЧУ !