Дрік красильний - дрок красильный в справочнике растений цветов и лекарственных трав

Дрік красильний (Genista tinctoria);
жовтило, зіновать, яновець; родина Бобових (Fabaceae);
дрок красильный

З корисними властивостями дроку людина познайомилася ще у кам'яному віці. Як нам відомо з уроків історії, спочатку люди робили одяг з гнучких стебел, листя та деревної кори, потім почали спеціально шукати такі рослини, з яких можна було б отримати волокно. Однією з перших таких рослин був дрік. Цей факт підтверджують археологічні дослідження: на півдні Іспанії знайдено рештки одягу, сплетеного з його волокон. За свідченнями Плінія, у більш пізні часи одяг, виготовлений з дроку, носили іспанські та італійські пастухи.

Дрік красильний — кущ заввишки до 1,5 м. Листки чергові, короткочерешкові, прості, лінійні чи лінійно-ланцетні, загострені, голі чи трохи опушені. Квітки великі, неправильні, яскраво-жовті, зібрані у густі довгі верхівкові китиці. Цвіте рослина у червні-серпні. Плід — біб. Росте на сухих луках, узліссях, у Лісостепу, Степу, в соснових та мішаних лісах, серед чагарників, на схилах. У середній смузі Росії — майже в усіх областях. В Україні трапляється практично всюди, рідше — у південних областях, вирощують її як декоративну та фітомеліоративну рослину.

Сучасна людина вже не використовує дрік як джерело волокна. У наш час це, передусім, — лікарська рослина. Для медичних потреб зрізають верхівки стебел з квітками під час цвітіння. Сушать їх у затінку на відкритому повітрі чи у добре провітрюваному приміщенні. Використовують траву і насіння дроку тільки в народній медицині.

Сировина рослини містить алкалоїди — цитизин, метилцитизин та інші, флавонові глікозиди, зокрема лютеолін, органічні кислоти, ефірну олію (до 0,03%), сапоніни, гіркоти, макро- та мікроелементи.

Народні цілителі використовують дрік як сечогінний, жовчогінний, судиннозвужувальний, проносний, заспокійливий та «кровоочисний» засіб. Доведено, що препарати рослини ефективні при стійких маткових кровотечах. Використовують їх також при різних видах жовтяниці, серцевій недостатності з пониженим артеріальним тиском, захворюваннях щитоподібної залози (зоб, гіпотиреоз). Відвари дроку допомагають при рахіті, запаленні нирок та сечового міхура, а насіння (боби) — при сечокам'яній хворобі.

За даними деяких джерел, рослина отруйна, особливо насіння. Її препарати протипоказані при вагітності, гіпертиреозі та гіпертонії.

Колись із листя, стебел та квітів дроку отримували жовту фарбу для лляних тканин і вовни. Подекуди у кустарному виробництві її застосовують і досі.

Кущі дроку часто використовують у садових композиціях як декоративну рослину, особливо гарні вони у сутінках, коли темного листя не видно, а світлі квіти немов би ширяють у вечірньому повітрі.

Дрік приваблює бджіл, але не нектаром, а пилком, при переробці якого комахи забезпечують себе повноцінним білковим кормом — пергою.

Настій трави. З столові ложки сировини на 200 мл окропу. Нагрівають на водяній бані протягом 15 хв., проціджують, віджимають, доводять теплою кип'яченою водою до початкового об'єму. Приймають по 1 столовій ложці З рази на день при маткових кровотечах.

Відвар трави. 1 столова ложка сировини на 200 мл окропу. Кип'ятять на водяній бані, доки на залишиться третина об'єму. Охолоджують, проціджують. Приймають по 2 столові ложки кожні 2 години при водянці живота і запорах доти, доки не почне проносити і не настане сечогінний ефект. Процедуру повторюють через день.

Відвар трави (зовнішнє). 4 столові ложки сировини на 1 л води. Додають у повну ванну води для лікування лишаїв, діатезу (золотухи) та наривів.

Приведенные сведения исключительно энциклопедические –для получения рекомендаций по применению необходимо обратится К ВРАЧУ !