Підбіл (Tussilago farfara)
мати-й-мачуха, білокопитник.
Родина складноцвітих — Compositae.
З лікувальною метою використовують траву рослини.
Росте як бур'ян у ярах, по ровах, а здебільшого по берегах річок. Поширений на території Радянського Союзу, в тому числі й по всій Україні, а також у Малій Азії, Північній Африці та Північній Америці.
Підбіл — багаторічна трав'яниста рослина заввишки до 25 см. У нього повзуче кореневище, багато лускатих листків на стеблах і дрібні жовті квітки, зібрані на кінцях квіткових стебел в одиночні кошики 2—2,5 см у діаметрі, що перетворюються при дозріванні в пухові головки, як у кульбаби.
Прикореневі листки з'являються після цвітіння, округло- серцевидні, кутасті, нерівнозубчасті, досить великі (з розкриту долоню руки), різної величини, за формою схожі на нижню поверхню кінського копита.
Відмітною особливістю цієї рослини є те, що листки у неї зверху голі й гладенькі, зісподу — пухнасті (коли доторкнутися до листка зверху, він здається холодним, а зісподу — теплим).
У науковій медицині підбіл мало застосовують.
У народній медицині підбіл застосовують досить широко. Використовують квітки й листя разом, причому квітки краще рвати рано навесні, а молоде листя — після дозрівання й осипання сім'янок.
Всередину ліки з підбілу вживають як легкий потогінний, протизапальний і відхаркувальний засоби; при гострому й хронічному бронхіті, при катарах шлунка й кишок, запальних процесах у нирках та при катарі сечового міхура.
В усіх подібних випадках краще вживати всередину відвар. Особливо це рекомендується при гарячці. Зовнішньо прикладають листя до ділянок шкіри, уражених бешихою, та краще потовкти його на порошок і присипати уражені місця, а всередину вживати відвар по 1 чайній ложечці 3 рази на день.
Взагалі в народі підбіл визнають дуже цінною за своїми цілющими властивостями рослиною, бо ліки з неї є не тільки потогінним, протизапальним і відхаркувальним, а й жарознижувальним і зміцнювальним засобом, наприклад, при туберкульозі легень на початку захворювання. У цих випадках, як і в попередніх, підбіл вживають усередину у вигляді відвару.
Корисний підбіл і при золотусі (в таких випадках його вживають у вигляді чаю), і при загальній слабості організму.
Крім того, в народі підбіл зовнішньо застосовують при наривах для прискорення дозрівання їх, від хронічних ран і навіть від зубного болю (втягувати дим у рот). Свіже листя цієї рослини або сік з нього дає кращі наслідки, ніж припарки.
Корисно також міцним відваром підбілу мити голову від випадання волосся та від лупи зі свербінням. Для більшого ефекту краще заварити разом з підбілом і листя жалкої кропиви — по 2 столові ложки одного й другого на склянку окропу.
Свіжий сік з листя підбілу, якщо його втягувати в ніздрі, рятує від нежитю.
Спосіб застосування. Відвар: 10,0 або 15,0 на 200,0; по 2—3 столові ложки 3—4 рази на день.