Аніс звичайний (Pimpinella anisum, синонім — Anisum vulgare); ганус, ганиж;
родина Селерових (Аріасеаe), або Зонтичних (Umbelliferae);
анис обыкновенный
Більшість рослин цієї родини — кріп, кмин, фенхель, коріандр та інші часто застосовують не тільки як прянощі, а й у медицині для приготування ліків. Аніс — не виняток з цього правила. Це трав'янистий однорічник, з борозенчастим, розгалуженим вгорі стеблом, заввишки 30-60 см. Нижні листки рослини довгочерешкові, округлониркоподібні, пилчасті; серединні — прості, перисті; верхні — три-чіперисторозсічені. Квітки дрібні, білі чи рожеві, у складних зонтиках. Цвіте рослина у червні-липні. Плоди — двосім'янки, дозрівають у серпні-вересні. Батьківщина анісу — Середземномор'я, але він здавна проник у більш північні райони, і тепер рослину широко культивують у південній частині Західної Європи. У Росії поширений в південних областях — Липецькій і Воронезькій, інколи дичавіє. В Україні вирощують як ефіроолійну рослину переважно у лісостеповій зоні. Аніс відомий як лікарська, пряна і медоносна рослина.
У науковій і народній медицині використовують плоди анісу. Після дозрівання приблизно половини плодів рослину зрізають, зв'язують у снопики і сушать. Після висихання обмолочують і провіюють. Лікарську сировину зберігають у сухому, прохолодному приміщенні, термін придатності — 3 роки.
Плоди містять жирну олію, білки, кумарини та складну ефірну олію (до 6%).
Препарати анісу збуджують апетит, мають відхаркувальні, спазмолітичні, протизапальні, сечогінні й бактерицидні властивості. їх застосовують для лікування захворювань органів дихання (ларингітів, трахеїтів, фарингітів, запалення легень, бронхіальної астми, кашлюку), шлунково-кишкового тракту (ентеритів, ентероколітів, метеоризму). Настій плодів допомагає при болючих менструаціях, його використовують як засіб, що стимулює пологову
діяльність, а також для поліпшення виділення молока у матерів-годувальниць. Плоди анісу входять до складу багатьох лікарських форм і зборів: грудного еліксиру, грудних та шлункових чаїв; напоїв, що поліпшують апетит.
Як пряність використовують зрілі плоди анісу, переважно у кондитерській і хлібопекарній промисловості — для ароматизації продукції. У лікеро-горілчаному виробництві анісову олію зазвичай застосовують для надання аромату анісовій горілці та лікерам.
Аніс — непоганий медонос. Бджоли збирають до 1 мг нектару з однієї квітки, а їх у зонтику багато! На жаль, квітки, розташовані у суцвітті з країв, нектару не містять. Мед світлий, духмяний, приємний на смак.
Настій плодів. 1-2 чайні ложки плодів на 200 мл окропу. Настоюють 15 хв., проціджують. Приймають по 1/4 склянки 3-4 рази на день за 30 хв. до їди.
Настойка плодів. 20 г плодів настоюють протягом тижня на 300 мл 40% спирту (можна на горілці). Приймають по 20-30 крапель 2-3 рази на день.
Анісова олія, аптечний препарат. По 2-3 краплі на шматочок цукру 2-3 рази на день як відхаркувальний засіб.