Багно звичайне (Ledum palustre),
багнюк, багульник, блощинник. Родина вересових — Ericaceae.
З лікувальною метою використовують траву рослини.
Багно звичайне — вічнозелена кущова рослина, досягає півтора метра заввишки. Росте по болотах (мохових, торфових) або поблизу від них та в хвойних лісах повсюди в Радянському Союзі (нема лише на півдні країни) та в Скандінавії й Середній Європі.
Листки знизу рудувато-повстисті, зверху темно-зелені, чергові, лінійно-ланцетні, з коротко загнутими донизу краями. Квітки зібрані вгорі в зонтиковидний щиток, білі або рожеві, з сильним ароматичним запаморочливим запахом, який у тиху й жарку погоду може спричинювати головний біль. Плід — довгаста коробочка з п'ятьма стулками, які розтріскуються від основи й викидають з себе довгасте насіння бурувато-золотистого кольору. Цвіте в травні — червні.
Збирають траву цієї рослини під час цвітіння, висушують у тіні й зберігають її добре заклеєною (щоб з неї не вийшла ефірна олія) у щільно закритій посудині або в ящику, застеленому провощеним папером.
Лікувальне застосування цієї рослини досить широке й різноманітне. Але при внутрішньому вживанні препаратів з неї треба бути обережним і не допускати вживання одноразової дози, більшої за 0,5 г порошку або за 1 столову ложку у відварі, тому що рослина дуже отруйна. Траплялися випадки отруєння тварин цією рослиною.
Застосовують цю рослину в медичній практиці як відхаркувальний засіб при кашлі, особливо коклюші та бронхіальній астмі, але найчастіше — при лікуванні ревматизму як внутрішній засіб.
Зовнішньо препарати з багна звичайного застосовують при грипі й запаленнях слизової оболонки носа (при гострому реніті) у вигляді 10% розчину витяжки в льняній олії або відвару в олії, хоч би і в соняшниковій (докладніше див. «Способи застосування»).
У народній медицині, крім усіх вищезазначених випадків, відвар з цієї рослини вживають усередину при дизентерії, золотусі, малярії та туберкульозі легень.
Як зовнішній засіб мазь із цієї рослини застосовують при ревматизмі й корості (для втирання) та від гнид і вошей.
У деяких місцевостях України цю рослину називають блощинником і використовують як засіб, що замінює собою нафталін (від молі), бо відстрашує комах і знищує блощиць.
По наркотичні властивості цієї рослини можна судити хоча б з того, що за старих часів у шинках її клали в пиво й горілку, щоб ті, хто п'є, дужче спивалися й одурманювалися.
Способи застосування.
Відвари: простий відвар багна звичайного 10,0—200,0; вживати по 1 столовій ложці 3—4 рази на день;
1- а суміш: багна 10,0 (2 чайні ложечки), кореня рожі лікарської 25,0 (5 чайних ложечок); змішати, заварити на літрі окропу й настоювати протягом 10—15 хвилин; вживати по 1 столовій ложці через кожні 2 години при дизентерії;
2- а суміш: багна 10 частин, підбілу 20 частин, кореня рожі лікарської 20 частин; 2 чайні ложечки цієї суміші заварити в склянці окропу, настояти протягом 20 хвилин, процідити й пити по 1/2 склянки 3—4 рази на день (як відхаркувальний засіб).
Витяжка з олії: згущеної до половини витяжки багна звичайного або його екстракту взяти 1,0 на 9,0 льняної або соняшникової олії, проварити й попарити в духовці про*тягом кількох хвилин. Цю олійну витяжку вносити в ніздрі по 1—2 краплі 2 рази на день при грипі, гострому нежиті й інших запаленнях носа; її можна застосовувати й для втирання як болетамувальний засіб.
3-я суміш: трави багна звичайного 25,0 і кропиви жалкої дрібної 15,0 заварити на літрі окропу; вживати до 1/2 склянки 5—6 разів на день при простуді, ревматизмі та бронхіальній астмі, при кашлі. Після двотижневого лікування хворі цілком виліковувалися від бронхіальної астми.
Мазь від болю в кістках, від корости й вошей:
багна звичайного, листя—150,0 чемериці білої, коріння—150,0 свинячого жиру — 500,0
Усе це змішати, поставити в духовку на ніч, а потім процідити.
Порошок від молі та блощиць: товкти траву багна звичайного в ступці, поки вона не потовчеться на борошно, а потім просіяти на густе сито.