Дурман індійський - дурман индийский в справочнике растений цветов и лекарственных трав

Дурман індійський (Datura innoxia);
дурман индийский

Багаторічна (в культурі — одно­річна) трав'яниста опущена рос­лина родини пасльонових. Стебло пряме, 70—150 см заввишки, по­рожнисте, вил часто-розгалужене, інколи при основі червонаво-фіолетове. Листки чергові, че­решкові, великі, цілокраї, широко-яйцевидної або видовжено-яйцевидної форми; верхні попарно зближені. Квітки двостатеві, правильні, великі, одиничні, розмі­щені в розвилках стебла; ві­ночок зрослопелюстковим, білий, лійкуватий, з відгином, 15—20 см завдовжки. Плід — куляста по­никла вкрита шипиками коро­бочка. Цвіте у липні—жовтні, плодоносить у серпні—жовтні.

Поширення. Батьківщина дурма­ну індійського — Центральна і Південна Америка. В Криму ви­рощують як лікарську рослину.

Заготівля і зберігання. Для лікар­ських потреб використовують не­дозрілі плоди (насіння і окремо оплодні) та листя. Механізоване комбайнове збирання плодів про­водять за один прийом на почат­ку побуріння коробочок пер­шого і другого розгалужень стеб­ла. При ручному збиранні коро­бочки зрізують серпами двічі: на початку дозрівання коробочок першого розгалуження і в кінці вегетаційного періоду. Зібрану сировину негайно подрібнюють на соломорізках, сушать на сонці або в сушарці при температурі 40—50°, а потім за допомогою сит розділяють на дві фракції: насіння і подрібнені коробочки (оплодні). Строк придатності на­сіння — 2 роки, оплоднів — 1 рік. З насіння і оплоднів одержують алкалоїд скополамін. Листя заготовляють так само, як і з дур­ману звичайного.

Хімічний склад. Усі частини рос­лини містять скополамін, гіо­сціамін, атропін та інші алка­лоїди тропанового ряду. Основ­ним алкалоїдом рослини є ско­поламін, якого найбільше в пло­дах (0,38—0,41%) і насінні (до 0,77%).

Фармакологічні властивості і ви­користання. Основною діючою речовиною дурману індійського є скополамін, який належить до активних периферичних м-холінолітичних засобів; виявляє він і центральну холінолітичну й седативну дію. Скополамін дає виражений, але нетривалий мідріатичний ефект, розслаблює то­нус гладеньких м'язів, приско­рює темп серцевих скорочень, сприяє зниженню секреторної функції залозистого апарату. Впливаючи на холінореактивні структури вищих відділів цент­ральної нервової системи, скопо­ламін заважає проходженню нервових імпульсів до рухових нейронів спинного мозку. Наслід­ком цього є заспокійлива, сно­творна і така, що зменшує рухову активність, дія алкалоїду. Спосте­рігаються також його пригнічую­чий вплив на функцію дихання, здатність посилювати снотворну дію наркотичних засобів та протисудомний ефект. Скополамін ви­користовують у нервово-психіат­ричній практиці для лікування паркінсонізму, при захворюван­нях з м'язовими гіперкінезами та як седативний засіб при мані­акальних станах; в офтальмоло­гії — при іритах, іридоциклітах для розширення зіниць; у хі­рургічній практиці — для підго­товки до наркозу (у поєднанні з морфіном та іншими аналь­гетиками). Листя дурману індій­ського разом з листям блекоти чорної та беладони звичайної входить до складу протиастматичних цигарок. Скополамін входить до складу таблеток «аерон», які використовують для профі­лактики й лікування морської і повітряної хвороб та приступів хвороби Меньєра, для зменшення виділення слини при стомато­логічних операціях.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо — таблетки «аерон» (Таbulettae «Aeronum») по 1—2 таблетці на прийом за 30—60 хвилин до по­їздки і надалі при необхідності ще 1 таблетку через 6—12 годин;

а при меньєрівському симптомокомплексі — по 1 таблетці 2—3 рази на день (вищі дози: для дорослих — разова 2 таб­летки, добова — 4 таблетки; для дітей 7—9 років — відповідно 1 і 2 таблетки, 10—14 років—1,5 і 3 таблетки, дітям до 7 років ці таблетки не призна­чають);

скополаміну гідробромід (Scopolamini hydrobromidum) призначають перорально або підшкірно по 0,00025—0,0005 г або 0,5—1 мл 0,05%-ного розчину (вищі дози для дорослих всередину і під шкіру: разова 0,0005 г, добова — 0,0015 г).

Передозування пре­паратів викликає сильне збудження, галюцинації, спрагу, сухість та інші побічні явища. Препарати дурману індійського протипоказані при глаукомі. Рослина дуже отруйна і кори­стуватися нею та препаратами з неї треба тільки під наглядом лікаря.

Приведенные сведения исключительно энциклопедические –для получения рекомендаций по применению необходимо обратится К ВРАЧУ !